Чим корисний кумис, шкоди, рецепти приготування

Чим відрізняється кумис від інших кисломолочних напоїв, як його готують? Калорійність і склад. Корисні властивості і шкоди при вживанні. Рецепти страв та цікаві факти.

Кумис — це не кобиляче молоко, як багато хто думає. Це напій, який з нього виготовляють, додаючи закваску із дріжджів, ацидофільних молочнокислих і болгарських паличок. Деякі народи в якості сировини використовують коров’яче, верблюже або козяче молоко, піддаючи спиртовому молочнокислому бродінню. У напою з традиційної сировини смак кислувато-солодкий, колір білий, структура однорідна, піниста. Місцеві назви: кымыз, хымыс, айраг, кымыс, гумус, камас. На території Росії його традиційно виготовляють на Алтаї, Кавказі, у республіці Тива, в Сахе, Башкортостані і Татарстані, Хакасії, Калмикії і на окремих територіях Сибіру.

Як готують кумис?



Виготовлення кумису в промислових масштабах — трудомістка й невигідна заняття, тому часто в магазинах споживачам пропонують напій, у якого в якості вихідної сировини використовується суміш коров’ячого і кобилячого молока. А ось на приватних міні-заводах можна придбати даний продукт. Кобила дає молоко під час лактації, та й то не більше 1 л за раз. Тому отримати вихідне сировину важко. Його доводиться накопичувати.

Приготування кумису можна умовно розділити на кілька етапів:

  1. Збирають молоко, раздаивая кобил кілька разів в добу.
  2. Зливають удій в дерев’яний чан, куди додають закваску — вже визрів кумис.
  3. Суміш нагрівають із закваскою до 25-29 градусів (влітку температури повітря) і енергійно розмішують протягом 4-6 годин.
  4. Розливають по ємностей і дають настоятися. Якщо раніше використовували тільки скляні пляшки, закупорені пробками або пластиковою кришкою, то тепер випускають продукт, розфасований у пластикову тару. Міцний поживний напій виходить на 3 день — виділяються гази.

На міні-фермах кобиляче молоко розливають у бочки, що нагадують бадді для збивання масла. Собою така ємність являє звужується догори циліндр з діаметром 20-40 см і висотою близько метра. Кришка щільна, в центрі отвір, в нього вбудована взбивалка з хрестовиною або диском. Якщо планується підвищити жирність, при збиванні додають свіжі вершки, одержані з коров’ячого молока. Іноді вершки замінюють солоним кінським салом. В цьому випадку смак трохи змінюється — пропадає солодкість.

Дивіться також  Цибуля-слизун: склад, калорійність, користь, рецепти

Щоб патогенні бактерії не потрапили до виготовлений в домашніх умовах кумис, кожні два тижні бочонок ретельно промивають, ошпарюють окропом, змащують вершковим маслом і коптять заново зсередини. Щоб не постраждав смак, застосовують гілки таволги або свіжу бересту.

Раніше розмішували і збивали кумис у шкіряних бурдюках — в сабае (великої ємності) або в торсуке (малої). У той час закінчення процесу відбувалося прямо на ходу: шкіряні мішки приторачивали до сідел, і кумис поступово дображивал. Зрозуміло, перед вживанням такий напій не охолоджували.